Ви крок за кроком наближали переможну мить

Свято Перемоги! Воно прийшло до нас через біль безнадій і втрат. Та все ж воно свято… У цього свята три кольори. Перший колір – червоний. Колір крові гарячої, якою полито кожний клаптик землі. Другий – колір розквітлого саду. Білопінний його прибій, як найсвітліші сни солдатські, що ожили. Третій колір – колір вдовинних хусток. Якби вітром зірвало їх раптом із сивих голів матерів і дружин солдатських, закрили б вони усе небо чорними птахами неперебутнього горя.

         Летять і летять роки, мов журавлині ключі у далекий вирій. Летять і відлітають у вічність. Скільки б їх не минуло, не зітруть у пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за Батьківщину. У кожного був той клаптик землі, яку затулив, падаючи.

         У граніті, у бронзі, у серцях живе великий подвиг воїнів-визволителів.

         Не забули своїх героїв-воїнів і наші земляки-осівчани. Золотими літерами вписані вони в Книзі Пам’яті. Їх імена викарбувані на плиті обеліска у центрі села.

         Чим далі віддаляється від нас минуле, тим гостріший для нас тягар втрат. І тим дорожчі є для всіх нас сьогоднішні ветерани – живе втілення подвигу, якому немає рівних у світі.

         Учні Осівського НВК  традиційно у переддень свята Перемоги запросили до себе в гості трьох ветеранів-осівчан: Аврамишина Олександра Захаровича, Ляшка Лаврима Івановича та Ванейчика Данила Кириловича. Слова подяки прозвучали з вуст школярів на адресу цих сивочолих чоловіків за збережений мир, за чисте небо, за нічим не захмарене дитинство.

         Сьогодні все менше серед нас тих, кому випало щастя дожити до Перемоги, тих, хто пережив цю жахливу війну.

         Не старійте душею,  дорогі ветерани! Низький вам уклін від покоління ХХІ століття.