Це день поваги до слова, до коріння, до пісні, що звучить у серці з дитинства.
Рідна мова — це не просто засіб спілкування. Це мамина колискова. Це молитва, сказана пошепки. Це перше «люблю» і перше «пробач». Це пам’ять поколінь і сила народу.
Наша українська мова — ніжна й сильна водночас. Вона вистояла, збереглася, проросла крізь століття заборон і випробувань. І сьогодні вона звучить — у школах, у піснях, у книгах, у наших серцях.
Говорімо рідною! Пишімо рідною!Передаваймо її від покоління до покоління з любов’ю!
БО ПОКИ ЖИВЕ МОВА — ЖИВЕ НАРОД! 
